Львівські легенди
Одна із легенд 400 річної давності розповідає про привид у Львівській ратуші. Привид з'являвся у вигляді чорної труни, яка літала по залах та приміщеннях ратуші зі страшним стогоном. Пояснити появу чорної труни ніхто не міг, аж поки один із лавників, а так у стародавньому Львові називалися судді, що розглядали кримінальні справи, розгадав цю таємницю.
Одного разу комісія лавників, не досить ретельно вивчивши кримінальну справу засудила до смертної кари невинного чоловіка. Через якийсь час справжнього злочинця було знайдено, але було вже пізно - постраждав невинний чоловік. І як пересторога для неправдивих суддів у ратуші почала з'являтися чорна труна.
Багато легенд було записано львівським письменником Стефаном Грабинським, твори якого у наш час опублікував Юрій Винничук.
В 1861 році було введено в експлуатацію залізничний маршрут Львів - Перемишль. Через якийсь час на львівських коліях, так раніше називалися залізні дороги, стали виникати загадкові, а часом чудернацькі випадки. Начальство колії, налякане такими трафунками, старалося усіляко приховати їх, але про ці дива довідалися бульварні часописи. Один із них розповідає про появу на львівських коліях якогось загадкового потягу. Він раптово з'являвся несучись на шаленій швидкості із станинським гуркотом у самих несподіваних місцях, і так само несподівано зникав у невідомому напрямку, причому не причинивши ніяких зіткнень та аварій.
Його неможливо було ні затримати, ані наздогнати. Керівництво залізниці було у розпачі, бо пасажири налякані різними чутками, уникали користуватися послугами залізниці. Одна із чуток говорила наступне.
Одного вечора містичний потяг з'явився на львівському вокзалі. На перон львівського вокзалу прибував поїзд із Відня, прибуття якого було точно по розкладу. Зустрічаючі вже бачили веселі обличчя пасажирів у вагонах, коли раптом з протилежного напряму гігантська маса потяга - привида шаленим вихором летіла тією самою колією назустріч прибуваючому потягу. Людей охопив невимовний жах. Зіткнення поїздів було неминучим. Але потяг-привид блискавкою пролітає, як туман, через усі вагони Віденського поїзда, і зникає у пітьмі. Поїзд, що прибув із Відня, стоїть неушкоджений на пероні вокзалу, лише налякані обличчя зустрічаючих говорили про те, що щось жахливе і містичне відбулося н пероні вокзалу.
Потяг-привид проіснував зовсім недовго. На протязі ще кількох місяців він наводив жах на залізничників, а потім зник безслідно.
Розповідають про ще одну легенду ХХ ст. , яка була пов'язана з особняком на Погулянці. Десь у 1910 році один молодий львівський адвокат до нестями закохався у жінку, власницю вілли "Півонія", яка знаходилася на Погулянці, і на протязі двох років проживав із нею на віллі.
Товариш адвоката, а він був відомим психіатром у Львові, зауважив у поведінці товариша важкі психічні розлади. У приятельській бесіді адвокат поскаржився товаришеві-лікарю на фатальну, патологічну сексуальну залежність від цієї жінки. Це була гарна жінка віком не більше 30 років. Психіатр перейнявся станом свого товариша і серйозно замислився над цим неординарним випадком, і ним оволоділо нестерпне бажання будь-що допомогти своєму товаришеві.
Переглядаючи старі історії хвороб, він натрапив на історію хвороби однієї пані з Погулянки. Там було відмічено що у 1875 році їй було встановлено діагноз психопатичної схибленості на сексуальному грунті, на той час їй було 45 років. Отже на даний час їй мало бути не менше 80 років. Психіатр вирішив познайомитися із власницею "Півонії". Сара Брага, так називалася ця пані, і походила вона із старої іспанської дворянської родини. Під час знайомства він побачив молоду, дуже привабливу жінку. На той час адвокат раптово помер від невідомої хвороби. Ведучи розслідування психіатр довідався, що пані Сара мала ще шістьох чоловіків, доля яких на цей час невідома. Розуміючи всю небезпеку задуманого, лікар приймає рішення оселитися на Погулянці на віллі "Півонія". Він прикладав безліч зусиль, щоб не піддатися спокусливим принадам демонічної жінки.
Неймовірних зусиль довелося докласти йому щоб не потрапити до ліжка пані Сари. Тим часом пані Сара починає раптово старіти. На її обличчі появляються зморшки, а волосся починає сивіти. Сара всілякими способами старалася цілий час спокусити лікаря, але він був незламний. Одного разу перечитуючи Біблію, він випадково відкрив таємницю Сари Брага у книзі Товіта. Там розповідалося про якусь Сару з Мідії, у якої було сім чоловіків, котрі були віддані у владу демону Асмодею. Одного вечора, коли вони сиділи разом у вітальні на дивані, лікар прочитав Сарі місце із Старого Заповіту. Сара страшенно зойкнувши вибігла із вітальні. Кинувшись за нею - він побачив її розпластаною на сходах. Смерть настигла Сару.