Карта Львова  

Головна сторінка

Житло у Львові
Квартири подобово
Хостели Львова
Готелі Львова


Транспорт Львова
Автобуси і маршрутки
Нічні маршрути
Трамваї
Тролейбуси

Інші карти
Стара версія карти
Центр Львова
Інші карти Львова

Інформація
Задати запитання
Туристичний довідник
Телефонний довідник
Статті про Львів
Блог про Львів
Корисні посилання
Реклама на сайті
Контакти

Статті про Львів

Єврейська громада Львова у міжвоєнний період (1918-1939). Етнографічні аспекти

Володимир Меламед

Під назвою "Єврейська громада" розуміємо практично все єврейське населення міста і приміських громад, у тому числі тих осіб, які не зараховували себе до членів громади. Водночас у певному контексті під єврейською віросповідальною громадою розуміють суто організаційну структуру1. Згідно з даними Першого загального перепису населення Польщі від 1921 р. єврейське населення Львова становило 76854 (35%) осіб: 36644 чоловіків і 40210 жінок. Свою національність визнало 60431 чол., решта зараховували себе до польської національності. За даними Другого загального перепису Польщі від 1931 р. єврейське населення міста, до якого були приєднані приміські громади (створення у 1930 р. Великого Львова), становило 99595 осіб. З них 67495 осіб назвали рідною мовою ідиш, 7793 чол. - іврит, польську мову як рідну назвали 24007 чол., українську - 14, російську - 45, німецьку - 136 чол.2.

Щодо професійного розподілу, то євреї посідали значне місце в певних галузях економіки і міського господарства, що зумовлювалося рядом обмежень з боку польської адміністрації в інших галузях діяльності. Більшість працюючого єврейського населення належали до торговельно-ремісничих сфер. Порівняно невеликою частиною була інтелігенція, проте серед представників вільних професій євреї становили майже половину працюючих за цим фахом у місті. За фахом євреї посідали значне місце в таких галузях: 38% - у виробництві споживчих товарів, 49% - у виробництві одягу, 55% - серед підприємців, 48% - у сфері торгівлі, посередництва та банківської діяльності, 39% були представниками медичних професій, 47% - юриспруденції. Разом з тим досить низький відсоток припадав на державні установи: серед євреїв були лише 3% державних службовців і 3% службовців місцевого самоврядування (підраховано на основі матеріалів Е. Томашевського).

Щодо військових сфер, то офіцери-євреї здебільшого посідали посади у допоміжних частинах: військовий суд, санітарні частини, запасний підрозділ. Будинок інвалідів, постачання і т. д. Щодо рядового складу, то солдати-євреї служили не лише в допоміжних, а й в основних підрозділах, хоч і в обмеженій кількості. Так, у 1919 р. у Львівському гарнізоні налічувалось 32 офіцери і 329 солдатів (за даними Центрального державного історичного архіву у Львові).

Єврейська громада Львова як установа діяла на підставі нормативних актів про організацію єврейських віросповідальних громад. Юридичною основою організації і діяльності громади до 1927 р. було австрійське Положення від 21 березня 1890 р. про Ісраелітські віросповідальні громади. Згідно з цим Положенням, єврейська громада вважалася організацією, яка займається релігійною, благочинною, просвітницькою, культурною діяльністю, атакож охороною здоров'я єврейського населення. З 1919 по 1923 pp. громаду очолював урядовий комісар, який призначався владою. При цьому як дорадно-керуючий орган існувала Прибічна чи Віросповідальна рада, склад якої обирався членами громади за куріальною системою. У виборах мали право брати участь лише платники общинного внеску і прирівнені до них. До 1928 р. вибори проводились по трьох виборчих куріях. У 1920 р. громадський внесок сплачували 5941 чол., у 1921 р. - 5780. У травні 1924 р. під час виборів до Віросповідальної ради загальна кількість виборців, згідно зі списками, становила 6132 чол. Крім платників громадських податків, відповідно до статуту громади, виборне право мали працюючі на державній службі, офіцери та прирівнені до них особи, які здобули академічний ступінь, рабіни та їх помічники, вчителі, службовці громади. Після розпоряджень президента Польщі та міністерства релігійних віросповідань і громадської освіти від 1927-1928 pp. щодо організації єврейських громад було змінено положення про вибори. Згідно з новою виборною ординацією право голосу здобули всі члени громади, старші 25 років, крім жінок. Створювались незалежні одна від одної структури - Рада і Правління громади. Рада обиралася всіма членами громади, які мали дійсне виборче право. Правління обиралося Радою на підставі пропорційних виборів. Суттєво те, що до Правління не могли обиратися члени Ради.

Від нової виборчої ординації єврейська громадськість, зокрема сіоністсько і демократично орієнтована, очікувала значно більшого, проте наглядова влада залишила основні важелі виборчого процесу у своїх руках, зберігаючи за собою право затвердження президії Ради і Правління та призначення додаткових членів до складу Правління. Очікуваного перетворення єврейської віросповідної громади в громаду національну, тобто світську, не відбулося. Навпаки, влада намагалася звузити самостійність громади як організації, контролюючи її фінансово-господарську діяльність, а також надати їй лише релігійно-благочинного та соціально-просвітницького характеру. Проте кількість виборців все ж таки збільшилась і за виборними списками 1928 року становила 18959 чол., тобто втричі більше, ніжу 1924 р.

За два міжвоєнних десятиріччя вибори у єврейській громаді Львова відбувалися тричі: у 1924, 1928 і 1937 pp. Як куріальні, так і прямі вибори проводились за партійними списками. Передвиборча боротьба за місця у Раді була досить гострою. На виборах 1924 і 1928 pp. більшість місць дістали релігійні ортодокси, представники купецько-ремісничих сфер, так званий господарський блок і асимілятори. Сіоністська організація завжди боролася за пріоритет у громаді, проте змогла домогтися більшості лише на виборах 1937 p., об'єднавшись з блоком економічних (господарських) організацій, що певною мірою було пов'язано з фашистською загрозою і зростаючою хвилею антисемітизму у Польщі. Тим більше, що вже на комунальних виборах 1934 р. євреї виступили об'єднаним виборчим блоком і здобули 18 мандатів у Міській Раді.

Синагога на Старому Ринку
Синагога на Старому Ринку

Протягом 1919-1924 pp. громаду очолював урядовий комісар д-р Якуб Діаманд - прибічник проурядової орієнтації. З 1924 по 1928 pp. посаду урядового комісара посідав професор права Львівського університету д-р Маурицій Аллєрґенд, який також дотримувався проурядової орієнтації. Виборам до Ради громади, які відбулися у вересні 1928 p., передувала гостра політична боротьба між об'єднаними прибічниками проурядової орієнтації (ортодокси, купецько-ремісничими організаціями, асиміляторами) і сіоністами. З мінімальною перевагою перемогу отримали перші. Ця мінімальна перевага відобразилася і у розподілі місць у Раді і Правлінні. Тому протягом кінця 20-х - першої половини 30-х років, до встановлення польською адміністрацією у 1936 р. комісарського правління, провідні посади у громаді обіймали: Іґнацій Еґер (голова Ради), член проурядової партії Безпартійного блоку співпраці з урядом; Якуб Вітельз (заступник), ортодокс; Віктор Хайєс (голова Правління), асимілятор, прибічник проурядової орієнтації; Леон Ваґль (заступник), також ортодокс. Більшість засідань Ради і Правління проходили у запеклих дискусіях з сіоністами.

Перед лицем зростаючої загрози і антисемітизму у травні 1937 р. відбулися вибори до Ради громади, які пройшли при значній апатії виборів, хоча по 15 виборчих списках балотувалися 900 кандидатів. У голосуванні взяли участь 53% виборців. Таким чином, до виборів запрошувалися 30905 виборців - у 1,7 рази більше, ніж у 1924 р. Перемогу здобув Блок сіоністів. Вперше в історії Єврейської громади Львова провідні посади обійняли сіоністи: Еміль Шморак став головою Ради, а Міхал Рінґель - головою Правління.

Двадцять міжвоєнних років були для єврейського населення Львова досить складними, насиченими подіями політичного, соціального та економічного життя. Нераз ситуація вимагала від провідників громади, партій, парламентської репрезентації прийняття альтернативних рішень, пошуку політичних союзів, захисту населення. Післявоєнний оптимізм і надії поступилися місцем пошуку альтернатив, а нерідко розпачу і безнадійності. Пожвавлення сіоністського руху у перші повоєнні роки змінилося певним падінням популярності сіоністів у роки стабілізації і кризи, однак у другій половині 30-х років перед обличчям фашистської загрози саме сіоністи стали провідним чинником у єврейській спільності Львова.

У постійній боротьбі за свої права, за виживання єврейський народ йшов до загальної трагедії - Голокосту.

Література

1Детальніше див.: Євреї у Львові (XIII - перша половина XX століття): Події. Суспільство. Люди. -Львів, 1994.
2 Drugi Powszechny Spis Ludnosci z dnia 9 grudnia 1931 r. - Lwow; Warszawa, 1937. -S. 11.




 © 2009-2017 Карта Львова - всі вулиці Львова. Електронний путівник вулицями міста Львова.