Карта Львова  

Головна сторінка

Житло у Львові
Квартири подобово
Хостели Львова
Готелі Львова


Транспорт Львова
Автобуси і маршрутки
Нічні маршрути
Трамваї
Тролейбуси

Інші карти
Стара версія карти
Центр Львова
Інші карти Львова

Інформація
Туристичний довідник
Телефонний довідник
Статті про Львів
Блог про Львів
Корисні посилання
Реклама на сайті
Контакти

Статті про Львів

«Альтана посеред раю»: Львів у 1582-1602 рр.

Ярослав Ісаєвич

"Львів... лежить у такому місці, неначе, це альтана посеред раю... Як тільки трохи перейти через поріг, натрапиш на стільки дивовижних речей, що деінде треба було б подорожува- ти сотню миль, щоб таке ще побачити..." Так писав про місто Львів Мартін Ґруневеґ, купець, а пізніше монах, з походження німець з Ґданська, який жив у цьому місті два десятки років, починаючи від 1582 р.

Так воно вже є в житті, що дуже часто мешканці якогось міста чи краю менше цінують свою батьківщину і менше вміють побачити її красу і переваги, ніж гості з далеких країв, які дивляться на все свіжими очима. Саме тому спогади чужинців - унікальне джерело. Наші земляки не вважали за потрібне описувати те, що в їхньому місті узвичаїлось і ні для кого не було дивиною. А от закоханий у Львів чужинець, який оселився в цьому місті з власної волі, описав прибрану батьківщину для своїх ґданських родичів, щоб дати їм уяву про своє життя, про все те цікаве, що він побачив у різних містах і державах і, зокрема, у славному місті Львові.

Опис Ґруневеґа не тільки раніший, а й набагато докладніший від тих описів, які дотепер вважалися найдавнішими - Я. Альнпека, вірменського мандрівника Симеона Замостеаці, Варфоломія Зиморовича. Гість із Ґданська ширше, ніж інші літописці XVII ст., використо- вує місцеві перекази і свідчення тих історичних джерел, які до наших днів не дійшли. До того ж Ґруневеґ - автор найдавніших (серед відомих нині) планів і документальних малюнків з терену Львова. Донедавна найпершими вважалися план Львова 1635 року (у військовому архіві в Стокгольмі) й опублікований 1618 року дереворит, який найчастіше називають "ґравюрою Пассаротті"1. Але, як виявилося, Ґруневеґ дав на полях свого рукопису малюнки п'ятьох львівських будинків такими, як вони виглядали за 20-30 років перед Пассаротті. Крім того, він виконав схематичний план Львова і плани внутрішнього розпланування кількох будинків.

...У квітні 1562 року в ґданського купця Ганса Ґруневеґа народився хлопчик, якому дали ім'я Мартін2. Батько помер рано, але вітчим дбав про виховання дитини і в п'ять років віддав хлопця учитися до парафіяльної школи. Як було тоді заведено, вже підлітком Мартін Ґруневеґ почав служити в купців, навчаючись одночасно купецького ремесла. З серпня 1579 р. він працював у варшавського купця Ґеорґа Керстнера. У Варшаві він познайомився з львівським вірменином, якого називали Асадуром або Богданом3, і той запросив юнака на роботу до себе. 5 липня 1582 р. Мартін Ґруневеґ приїхав до Львова, де йому "більше сподобалося, ніж у Варшаві" (арк. 457 зв.)4. У Львові оселився на цілих 20 років, з них перші шість провів на службі у вірменських купців. Увесь час Богдан був Мартінові "не лише за хазяїна, а й за батька" (424 зв.). За шість років М. Ґруневеґ шість разів побував з купецькими караванами в Константинополі, а в жовтні 1584 - вересні 1585 р. їздив до Києва і Москви. З 1588 р. Ґруневеґ був ченцем домініканського монастиря, де мав ім'я Венцеслав (Вацлав). Але треба віддати йому належне: навіть опинившись у монастирській келії, колишній протестант не став релігійним фанатиком і ставився до іновірців без озлоблення, яке насаджувалося контрреформаційним духовенством. Протягом 1601-1606 рр., тиняючись від монастиря до монастиря, Ґруневеґ писав свої спогади, які склали грубезний том - 971 аркуш великого формату, писаний дрібним ґотичним письмом.

Доля Ґруневеґа після закінчення ним рукопису невідома. А сам рукопис він передав дітям своєї сестри Катерини. Незабаром рукопис опинився у Ґданській міській бібліотеці5, фонди якої в наш час стали складовою частиною Ґданської бібліотеки Польської академії наук.

Перша частина спогадів Ґруневеґа - своєрідна родинна хроніка. Він включив до неї хроніку діда по матері Якоба Люббе про події 1400- 1487 pp. у Ґданську. Сам Мартін Ґруневеґ про своїх предків писав на основі розповідей матері і власних спогадів, використав і документи, що залишилися від батька. Родинні справи подає він на тлі колоритного опису побуту й історії Ґданська - міста гострих соціальних конфліктів і високої культури. В другій частині Ґруневеґ розповідає про свої мандри, подаючи при цьому описи відвіданих сіл і міст Польщі, України, Росії, балканських країн. Матеріали про Ґданськ уже понад сто років використовували історики, що вивчали минуле цього міста6. Натомість дослідникам історії Львова рукопис залишався невідомим7, не ввійшли до наукового обігу також розділи рукопису, присвячені описові Києва і Москви та низки менших міст в Україні і Росії. У цьому повідомленні зупинимося на відомостях нашого мандрівника про Львів.

Як вже згадувалося, рукопис спогадів Ґруневеґа написано протягом 1601-1606 рр. Опрацьовуючи його, автор, без сумніву, користувався нотатками, що їх робив під час своїх численних подорожей. Він послідовно вказує дати відвідання всіх міст і містечок, що траплялися на шляху, дати й місця нічлігів. Таку величезну кількість дат і географічних назв неможливо було б запам'ятати. Що стосується малюнків і планів, то важко сказати, чи вони створювалися з пам'яті, чи на основі зроблених раніше шкіців.

Пишучи про малі міста, Ґруневеґ найчастіше обмежується короткою характеристикою міських укріплень і називає найважливіші, на його думку будівлі. Зрідка зазначаються особливості планування, ще рідше - відомості про економіку міст Залюбки наводить мандрівник свої міркування про походження географічних назв і не раз перекладає топоніми німецькою мовою.

Великим містам мандрівник віддав більше уваги. Крім опису міста в цілому і його найвизначніших будинків, він згадує і відомі йому факти з історії міста. Додаткові відомості про побут і звичаї, про особливості забудови знаходимо на сторінках, присвячених пригодам автора, його взаєминам зі знайомими і друзями. Власне в таких автобіографічних частинах рукопису конкретних побутових подробиць особливо багато. Згадуючи різні - великі й малі - події свого життя, автор прагнув докладно фіксувати, де вони відбувалися. Наприклад, план будинку вірменина Кіркора намальовано для того, щоб показати, в якому місці на оповідача напав лютий собака (арк. 629 зв.). Ті фрагменти, де йдеться про особисті справи Ґруневеґа, написані найколоритніше. Вони дають нам змогу уявити самого автора - людину допитливу, жваву, трохи забобонну.

Зупинимося лише на тих місцях рукопису, які можуть правити за джерело до вивчення історії та культури Львова та його архітектурно-мистецьких пам'яток, і на свідченнях Ґруневеґа про характер історичних знань львів'ян наприкінці XVI ст.

Сам Ґруневеґ згадує, що він не лише знав тогочасні історичні праці, а й користувався рукописними документами, зокрема актами з архіву домініканського монастиря. Так, про костьол цього монастиря він пише: "На його місці мала бути раніше руська церква. її князь (Лев Данилович. - Я. І.) та його придворні передали ченцям для будівництва монастиря. Про це й тепер можна прочитати в привілеях монастиря, які були раніше під моїм ключем. Тепер вони від мене далеко, тому не можу написати ґрунтовніше". Докладно переказує Ґруневеґ і загальноприйняті за його часів погляди про заснування Львова та перші віки його історії.

Як і пізніші хроністи XVII-XVIII ст. (Альнпек, Опольський, Зиморович, Юзефович), Ґруневеґ вважає будівником Львова князя Льва Даниловича. На перший погляд, це суперечить усталеному в наш час поглядові, що засновник міста - Данило Галицький. Суперечність ця позірна. Данило, як свідчить літопис, здійснював загальне керівництво спорудженням міст-фортець, що мали захищати край від татаро-монгольських орд. Серед цих міст був і Львів. Проте це зовсім не виключає можливості, що Лев, який був уже дорослим і допомагав батькові у військових походах, міг відіграти істотну роль як безпосередній керівник будівництва нового міста, даного йому в уділ. До речі, такий висновок підтверджують і дані археології.

Звичайно, у розповіді реальні спостереження і відомості, що базуються на надійних джерелах, переплітаються з легендарними мотивами. Автор, наприклад, вважає, що князь-засновник міста прийняв ім'я Лев на знак того, що вбив лева, який мав лігво на "горі, що її ще й тепер називають горою Льва". За словами Ґруневеґа, князь врятував людність також і від жахливого змія, а на місці перемоги над ним наказав спорудити церкву Юрія-змієборця. Всього цього наш автор не вигадав - він лише взяв на віру перекази, які, за його словами, були відомі "повсюдно на Русі".

Але поряд з легендарними вставками у розповідях мандрівника багато такого, що засвідчує спільне джерело інформації Ґруневеґа і пізніших хроністів про ранню історію Львова. Водночас Ґруневеґ більш об'єктивний, ніж пізніші хроністи, він ширше пише про давньоруські традиції Львова, про автохтонність його українського населення. Українців він називає "Reussen" - "русинами", українську мову "reusche" - "русинською", або "руською". Росіян Ґруневеґ іменує, як то було прийнято в тогочасному західному письменстві, "московитами". Ставиться він, на відміну від тодішніх польських авторів, до некатоликів з повагою.

Ґруневеґ зазначає, що у Львові живуть українці, вірмени, поляки, євреї, німці. Львів Ґруневеґ неодноразово називає "руським Львовом" (reusche Lemberg), "головним містом Русі" (тобто Галицької Русі - Галичини). Характерно, що тогочасні львів'яни всі найстарші місцеві пам'ятки відносили до епохи Київської держави. На думку Ґруневеґа, "давньоруською" була також зброя, що зберігалася на Високому Замку. Треба гадати, що насправді ця зброя пізнішого часу (хоч частина її й могла бути виготовлена за давніми зразками). Але цілком слушно Ґруневеґ підкреслює східнослов'янський характер низки пам'яток мистецтва Львова - храму в Низькому замку, образів на брамах міста.

Розповівши про будівництво Львом Даниловичем замку на горі і міста біля його підніжжя, Ґруневеґ підкреслює, що українці й поляки місто "від імені його батька і будівельника називають Львовом, тобто містом Льва" (арк. 445). Те саме означає і латинська назва Леополіс. "Тільки ми, німці, називаємо місто надто перекрученим ім'ям". Ґруневеґ вважає, що Львів треба називати по-німецьки Leuwenburg - замок Льва. Назва Lemberg, на його думку, перекручена, бо найменування міста не пов'язане із співзвучними словами "Lehm" (глина) або "Lamm" (ягня).

Після опису заснування міста і міркувань про його назву Ґруневеґ коротко зупиняється ще на таких подіях з історії Львова. 1340 рік. Напад на Львів польського короля Казимира і пограбування ним скарбниці галицько-волинських князів (Ґруневеґ зазначає, що пише про це "з польської хроніки". Справді, про це пишуть Траска, Длуґош і пізніші хроністи). 1370 рік. Заснування Казимиром у Львові католицької парафії. Будівництво міських мурів і Низького замку8. 1510 рік. "Грім знищив багато будинків і велику частину мурів". 1524 рік. Татарський набіг. 1528 рік, липень. Велика пожежа9. 1578 рік. Страта у Львові Івана Підкови, якого "поховали в українській церкві". 1588 рік. Страта господаря Молдавії Янкули.

Цілком зрозуміло, що Ґруневеґ найчастіше оцінював бачене ним з позицій людини, яка була на службі заможних купців. Станова обмеженість його світогляду очевидна. Попри всю свою допитливість, найбільше він цікавився тим, що стосувалося до організації гуртової міжнародної торгівлі, умов її ведення. З іншого боку, як працівник торгівлі Ґруневеґ особливо відчував згубність митної політики шляхти, з обуренням писав про здирства шляхтичів та їхніх орендарів. Зазначає він і ріст утисків щодо єретиків, яких "жодного не терплять у Львові, і з міста викидають".

Для мистецтвознавців важливі дані Ґруневеґа про забудову міст, про їх архітектурні пам'ятки. Серед малюнків Ґруневеґа є і зображення пам'яток, які не збереглися, - Високого замку, колишньої Успенської церкви (тієї, яка стояла на місці нинішньої перед її побудовою), дерев'яної передміської синагоги. Порівняння малюнків Ґруневеґа з пізнішими ритинами замку і зображенням церкви на печатці Львівського братства засвідчує, що, попри всю схематичність, малюночки нашого мандрівника мають документальний характер і передають основні риси об'єктів. Особливо цінний малюнок іконостасу Успенської церкви - це найдавніше зображення пам'ятки цього виду.

В рукописі Ґруневеґа в окремих місцях порушується послідовність викладу. Тому в поданому нижче перекладі уривків твору М. Ґруневеґа окремі фрагменти переставлено. У квадратних дужках надруковано пояснення, яких нема в оригіналі, і місця, наведені не дослівно, а в скороченому переказі.

Фрагмент середньовічного Львова. З картини Жана Веніга
Фраґмент середньовічного Львова. З картини Жана Веніґа

Отже, почнемо з тих слів, що були процитовані на початку, і погляньмо, як пояснює сам Ґруневеґ, чому його так захоплювало місто під Високим замком.

... Львів... лежить у такому місці, неначе це альтана посеред раю. Дуже гарні околиці.. Як тільки трохи перейти через поріг, натрапиш на стільки дивовижних речей, що деінде треба було б подорожувати сто миль, щоб таке побачити. Тут широкі поля, гори і долини, пагорби і верхи, чагарники й ліс. Відразу за міською брамою це все не тільки можна оглядати, а й досягти руками. Не знаю міста у всьому королівстві, яке було б багатше на садки. Тут ростуть горіхи і сливи, завбільшки з куряче яйце, їх пакують у великі бочки і вивозять аж до Москви. Виноград з тутешніх садів не тільки носять кошиками на ринок, але також роблять з нього вино... Кипариси і розмарини тут побачиш не тільки у вазонах, ай на ділянках. Гарні каштани, дині, артишоки та деякі іноземні рослини тут не дивина... Запашні нагідки, найкращі фіалки та інші свіжі квіти можна знайти тут у будь-який час цілий рік. І городи вони мають не тільки для пожитку, а й для забави, - у городах є гарні альтанки, ставки, навіть майданчики для кеглів.

... Вся худоба, що її женуть з Поділля і Молдавії до Італії, проходить через це місто. А тутешніх щупаків їдять і у Відні, хоч там і протікає під семи мостами багатий на рибу Дунай.

Схематичний план Львова
Схематичний план Львова.

Цифрами позначено:
1. (Високий) замок; 2. Парафіяльний костьол Марії (Сніжної);
3. Домініканський костьол; 4. (Монастир) бернардинів;
5. Руська (церква) св. Юра; 6. Річка Полтва;
7. Св. Станіслава (костьол і шпиталь); 8. (Храм) Св. Анни;
9. (Храм) Св. Хреста: 10. Низький замок; 11. Катедра;
12. Ратуша; 13. Вірменська церква

Я об'їхав пів-Європи, побував у найславетніших містах світу, але в жодному не бачив стільки хліба, як тут щодня приносять на ринок. І майже кожен чужинець знайде таке печиво, як у своїй країні, -хліб, струцлі, тістечка чи як ще їх називати. Тут величезна кількість пива і меду, не тільки місцевого, а й привізного. А вино їм привозять також з Молдавії, Угорщини, Греції. Інколи на ринку можна побачити в стосах більше тисячі бочок вина - талі його склад.

У цьому місті, як і у Венеції, стало звичним зустрічати на ринку людей з усіх країн світу в своїх уборах: угорців у їхніх малих маґерках, козаків у великих кучмах, росіян у білих шапках, турків у білих чалмах. Ці всі у довгому одязі, а німці, італійці, іспанці - в короткому. Кожен, якою б мовою він не говорив, знайде тут свою мову. Місто віддалене понад сто миль від моря. Але коли побачиш, як на ринку при бочках малвазії вирує натовп крітян, турків, італійців, зодягнених ще пo-корабельному, видається, наче тут порт відразу за брамою міста.

Щотижня буває три торговельні дні - по середах, п'ятницях, неділях... Але торг тут щодня, бо щоденно прибувають крамарі з усієї Русі, Поділля, з Молдавії і Волощини. Отже, щодня знайдеш тут різні товари, які тільки можна придумати. Є також різноманітні добрі ремісники, навіть друкарня. І, мабуть, не кожному відомо, як багато крамниць у Пруссії, Сілезії, не кажучи про всю Польщу, тутешні вірмени заповнюють своїми товарами. Але люди прибувають не лише для торгівлі, а й продаються сюди навічно з усім своїм майном [...].

Герб Львова
Герб Львова

...Свою назву місто має від гори, під якою воно лежить. ["Князь цього краю" убив лева, що жив у яскині на горі, яку й тепер називають горою Лева. На знак цієї перемоги князь прийняв ім'я Лев, а зображення лева він взяв до свого герба]... Недалеко від згаданої левової яскині на віддалі пострілу є ще одна гарна гора. На цій горі князь Лев задумав спорудити замок і там встановити своє владарювання. І справді, це не тільки гарна гора, але й чудо світу. А в той час вона була ще більшим чудом, поки їй не зняли вершину. Гора височить посеред вільного простору, її з усіх боків далеко видно. З боку Любліна вона помітна ще перед Белзом, віддаленим понад 10 миль. Поки не було збудовано замок на горі, вона мала вигляд зрізаної піраміди й здіймалася, наче гора Сіпай посеред пустелі А тепер вона виглядає так, ніби їй зняли капелюх і замінили короною, як це видно на малюнку. [...]Хоч тепер замок виглядає зле, все ж видно, що князь Лев спорудив його з великою пильністю і великим накладом коштів. Він мав свій двір лише там.

Замок займає весь верх гори... Дорога туди, викувана в скелі., входить з південного боку на довгу і досить широку рівнину [...]. Там нема жодної будови, лише замкові мури. Тільки ліворуч, із заходу стоїть на краю дерев'яний цейхгауз, позначений №2. А праворуч від брами глибокий рів у твердому камені Понад ним - зведений міст до княжого палацу, який стоїть, покритий ґонтами, неначе великий будинок посеред замку і з'єднується з обох сторін з мурами. У цьому будинку є чудові зали, кімнати та інші приміщення усякого виду. Зверху велика каплиця, прикрашена на руський спосіб, у якій молився князь. Лише за нею, з боку міста є капличка з католицьким вівтарем. Обидві тепер порожні

Всі двері, брами, ворота, вікна прикрашені різьбленим каменем. Коли перейти згаданий міст то під палацом веде прохід з брамою поза будинок. Тут опиняєшся на гарній і великій чотирикутній площі в кінці якої замок завершується двома великими півкруглими вежами (№ 3 на малюнку)... Ця площа чи двір має навколо по муру хід, вигляд з якого дає очам більшу насолоду, ніж можна було б уявити... На замку є велика маса староруської зброї-різних арбалетів, щитів, списів, шоломів тощо.


Високий замок
Високий замок

Коли князь закінчив замок і там став перебувати як на недоступному місці, люди почали називати за іменем володаря цей замок Львовом

Що ж до знаменитого міста, яке виникло тд цією горою, я чув від старих людей таке. Якраз тоді, коли Лев готував для замку місце недалеко від гори Льва, його слуги з іншої гори навпроти замку помітили ще одну високу гору. Коли вони з нею знайомилися, натрапили на страшного дракона. Як тільки князь про нього довідався, учинив раду і знищив цього жахливого змія. Наказав також негайно на горі де змій мав лігво, вимурувати церкву на честь св. Юра (оскільки той також вбив подібного змія). Цю церкву надав він своїм руським священикам як парафіяльну. Вона віддалена від замку приблизно настільки, як ґданська Висока брама від Мотлавської брами... Недалеко від церкви показують у скелі печеру згаданого дракона, яку називають тепер Змієвою ямою. Церква разом з будівлями духівництва займає весь верх гори. При ній і тепер має резиденцію український єпископ; називають церкву "столичною", що означає "кафедральна церква", або "собор" (хоч у місті є більша і краща українська церква). Церква св. Юра приблизно дорівнює ґданській церкві св. Варвари, але побудована на український спосіб. За моїх часів вона була повністю перемурована і прикрашена деякими новими образами, що їх намалював дуже старанно український мистець Федько11. Якщо хочеш побачити гарний, добре прикрашений храм зайди всередину до цієї церкви. Назовні вона не така, хоч вже має бляшану покрівлю.

План Високою замку
План Високою замку

Успенська церква у Львові
Успенська церква у Львові

План православної церкви
План православної церкви

Іконостас православної церкви
Іконостас православної церкви

Костьол св. Анни
Костьол св. Анни

Під час будови цієї церкви почали збиратися люди (...), аж поки не виросло велике село, яке ще й нині є на передмісті А князь побачив, що було б неважко спорудити місто. Йому сподобалася долина під замком-рівне місце, оточене горами.

... Як видно, церква Юра була першою будовою міста після замку. І якраз цим шляхом (повз церкву) приїжджають з боку Любліна через гору Гамулець. Як видно на малюнку, гори оточують глибоку й широку долину, яка за замком тягнеться аж до Поділля. Оскільки в ті часи Полтва блукала по долині й утворювала в лісі під узгір'ям велике болото, князь розпорядився збирати воду в рів і відводити її, осушувати землю, викорчовувати ліс. А тоді князь Лев почав під своїм замком вимірювати місто, проголосив для нього зольності і подбав також, щоб місто навічно користувалося його ім'ям і гербом... Побачивши, що це місто ростиме великим, що воно багате на воду і дерево, люди почали туди сходитися. (...)У юрбі поселенців можна було бачити й угрів, молдаван, татар та їх сусідів, також аж до св. Юра. І з усіх сторін міста є такі передмістя, а в них є чудові вулички. За моїх часів місто зросло настільки, що коли я від'їжджав звідтіля, то супроти того міста, до якого я прибув, неначе виникло друге таке саме місто.

На північ від св. Юра посеред поля стоїть мурована церковця св. Хреста12, від ратуші на такій відстані, як Христос ніс хрест на гору Голгофу. (.. .)Далі, вниз до міста, церковця св. Анни, яка належить кравецькому цехові Спершу вона була дерев'яною, а за моїх часів була повністю мурованою, до того ж має гарний вівтар. У тому всьому допоміг пан Дзюрдзі або Георгій (Боїм), город якого межує з двором церкви. Ця церковця ділить передмістя на дві вулиці, з яких одна йде до св. Хреста, друга до св. Юра, як це показано поруч.

Далі, внизу праворуч, гарна мурована церковця св. Стенцеля (Станіслава). Там є і добрий шпиталь, але дерев'яний13. Під замком за моїх часів на схилі гори засновано гарний жіночий монастир (бенедиктинок)... Вони вимурували гарну церкву завбільшки як у Ґданську св. Єлисавети. Прикрашають її з дня на день, оточують муром, а тоді будуть мурувати і сам монастир. Черниць тепер близько 20. Далі в напрямі міської брами стоїть церква св. Марії, споруджена в гарному місці, з дерева. За моїх часів вона була повністю вимурувана. На високому вівтарі встановлено новий гарний образ, а назовні обкладено церкву гарними плитами, зроблено нові вікна з мальованими шибами. Вся церква ззовні теж вималювана і стала дуже показною. Раніше вона була парафіяльною в місті

Під цією церквою гора кінчається і далі йде в іншому напрямі А на північ простяглося велике передмістя, початок якого на плані позначено

хрестиком. На цій (передміській) вулиці справа, біля підніжжя гори, мурована церква св. Івана. А далі гарна, мурована українська церква, названа Монастирем, бо там є гарний мурований будинок для їхніх ченців. Дотепер їх живе там один чи два. Кілька років тому почали вести чернече життя також українські монахині І ця церква за моїх часів була цілком перемурована і прикрашена гарними мальовилами. Далі на цій вулиці мають українці стару церкву, яка недавно була розібрана, а на її місці споруджена нова, дуже гарна, з дерева. За українським монастирем трохи далі є вірменський монастир. Це також великий мурований будинок, при якому є і дерев'яна будівля. У монастирі стоять одна за одною дві муровані церкви-св. Марії і св. Якова14. Крім того, у садку одного вірменина вони мають гарну дерев'яну церковцю. Ті називають "при св. Хресті", бо в тому садку знайшли яблуко з розп'яттям.

План частини вірменської дільниці у Львові
План частини вірменської дільниці у Львові

Цифри означають:
1. Двір мого господаря, криті сіни; 2. Піч; 3. Будинок;
4. Кімнатка, у якій жінка пана Якова кілька років лежалахвора і пізніше померла;
5. Сходи до склепу під кімнатою;6. Кухонна піч;
7. Велика кімната (лише ця одна була мурованою),над якою пан Богдан мав свою кімнату;
8. Будинок староївдови, дерев'яний; 9. Будинок пана Ганка; 10. Сіни пана Ганка;
11. Вуличка від будинку єпископа до Вірменської вулиці;
12. Двір вірменського єпископа; 13. Вірменська ратуша,над якою живе їхній єпископ.

План будинку Кіркора
План будинку Кіркора

Звідтіля вгору є дорога на Ілинську вулицю, по якій виїжджають до Туреччини. Вона названа не від глини, а від містечка Глинян (назва якого означає "глина"). Там є мурована церковця Лаврентія і при ній дерев'яний шпиталь. Останній за моїх часів був вимурований, а на цвинтарі поставлено велике дерев'яне розп'яття.

Безпосередньо перед містом з південного боку є церква св. Андрія з бернардинським монастирем, обидві будівлі дерев'яні Але ченці зайнялися будівництвом, І вже за моїх часів виведено на людський зріст церковний мур, всередині якого лишилася стара церква... За цим монастирем дорога до вулиці, де українці за моїх часів збудували замість старої нову гарну дерев'яну церкву15. Далі на цьому ж шляху є дерев'яна католицька церковця св. Софії. А перед Галицькою брамою - дерев'яна капличка "святого Хреста". Вона, як: кажуть, належить передміським шевцям-червоно-шкірникам. Є ще деякі дерев'яні церкви і шпиталь, якими володіють українці

... У Львові є дві вулиці заселені євреями. Вони живуть у гарних кам'яних будинках і мають там свою муровану синагогу. Чимало їх живе і на Краківському передмісті Там за моїх часів збудовано нову синагогу на місці старої Будуючи її, зробили високо піднятий дах... За це мусили заплатити штраф, а дах знизити наполовину, і тепер він неначе надламаний, як видно на малюнку.

Дерев'яна передміська синагога

Дерев'яна передміська синагога

... Місто Львів (середмістя) збудовано чотирикутником... Розміром дорівнює Торуневі. Воно має навколо два міцні мури. Перший високий, і з усіх боків на ньому багато високих веж. Муром під ґонтовим дашком можна дійти аж до замку. Цей нижній замок править за королівський палац, або двір, бо він призначений лише для житла, а не для оборони міста... (На дворі замку) стоїть церква св. Катерини. Вона була раніше руською, як ще й тепер свідчить уся її будова. Всередині, починаючи з підлоги, прикрашена мальовилами євангельських історій і святих, все на руський лад... Вимурована дуже старанно, з особливо міцної цегли.

Цей (високий) мур оточено ще другим муром, від замку (починаючи з великої бастеї), північною стороною до Галицької брами. На ньому багато високих веж. Вони напівкруглі і відкриті ззаду, але мають високі дахи з ґонтовою покрівлею. Недалеко від Краківської брами між обома мурами мають міщани город з приємною альтанкою. А зі сходу мають великий гарний цейхауз (арсенал), сповнений доброї зброї та іншого військового обладунку, - і все це зберігається в порядку і чистоті Далі доходимо при Галицькій брамі до майстерні ливарника гармат, яка рідко буває бездіяльною.

Хоч місто зі сходу лежить на підвищенні, навколо цих двох мурів виконано широкий рів. А за ровом іде ще вал від однієї до другої брами, східною стороною. На валах палісад або бруствер, зроблений з дерева і покритий глиною. На ньому густо стоять восьмикутні дерев'яні вежі а. також три міцні муровані бастеї. Цей палісад тягнувся за моїх часів ще дали від Галицької брами до замку і включав там також дві муровані бастеї. Бастеї ще стоять, але палісад розкидано і на його місці насипано великий і широкий вал, який вже тепер висотою дорівнює міському мурові. Зростає він тільки за рахунок сміття і будівельного лому, що їх викидають з міста За цим валом йде один широкий рів. Цим новонасипаним валом можна дійти до міської хвіртки, при якій відразу праворуч є платна лазня. Ще одна - на передмісті під церквою Марії... Обидві брами стоять одна навпроти одної, проте від однієї брами іншої не видно. На обох ще й тепер є образи святих у священицькому одязі, намальовані на руський або грецький кшталт.

У цілому Львів - гарно вимуроване місто, на всіх вулицях багато мурованих кам'яниць, прикрашених різьбою і малюванням. Проте всі будинки вкриті тільки ґонтою. Найкраща забудова на Ринку і Вірменській вулиці... Навколо Ринку перед будинками йде тротуар, гладко викладений тесаним камінням. Він такий широкий, що можуть йти чотири особи разом, або дві пари назустріч одна одній. З ринку ведуть східці під цим тротуаром в погреби будинків16. Над дверима погребів утворюється ніби уступ, з якого видно весь ринок. Якщо хочеш посидіти, знайдеш у багатьох місцях на цьому уступі і перед будинками вмуровані лавочки. Тротуар на кілька сходинок піднято, і це не допускає туди возів і коней.

Посередині ринку гарна велика ратуша.., покрита жовтою та зеленою полив'яною черепицею. Над її сходами, а чи сінями, за моїх часів замість дашка вимурувано гарну велику кімнату. А на високо піднятому наріжному камені вміщено кам'яного лева з короною і з королівським гербом у лапах. Перед сінями за моїх часів влаштовано стовп ганьби... При ратуші з заходу стоїть гарна висока вежа, знизу чотирикутна, а зверху восьмикутна, яка ще не готова... Звідти вранці, опівдні й увечері грають на трубі До ратуші прибудована постригальня сукна, далі є вага, за нею корита для рибного торгу... Далі хлібні рундуки, шевські ятки, будинок гончарів. Тоді вуличка будок шапкарів, за ними бідні крамниці з дерева і муровані багаті крамниці. За моїх часів вуличка багатих крамів була підмурована склепіннями.

Фарська церква дорівнює розмірами ґданському храмові св. Петра, але іншої форми, трохи більша і гарніша. Має гарну високу дзвіницю, покриту такою самою дахівкою, як ратуша. Вся церква теж має дах з черепиці До неї на цвинтарі за моїх часів вимурувано три каплиці Перша архиєпископська, яка вже має круглу покрівлю; вхід до неї з церкви. До двох таких каплиць входять з цвинтаря. Одна - це також гарний священицький будиночок, домурований до пресвітери... Ці всі будови за моїх часів покрито міддю. Також школа вимурувала від основи.

... Поза фарською, найкраща церква Божого тіла (домініканська). Перша з її каплиць має вівтар, у якому був тоді17 образ Марії, з головою, загорнутою плащем, і з дитям на руках. Хоч цей образ тепер гарний, він, я гадаю, пам'ятає початки храму; раніше він, без сумніву, був у пошані в русинів і греків. Образ намальовано на руський лад, є на ньому і їхні літери. Має велику срібну корону, позолочену і з численними каменями; на плащі багато срібних позолочених зірочок18.

(З півдня і заходу домініканський монастир був оточений вірменськими будинками)... Будинок пана Нурбека стоїть при міському мурі, поруч з костьолом Божого тіла. Це широкий будинок, з двома дахами, поміж якими йде ринва. Пан Нурбек недавно переїхав з Пекарської вулиці до цього будинку.

... Наріжний будинок пана Кіркора примурований до монастирської стіни біля входу в монастир. Будинок (позначений № 1), посередині його вхідна брама. Далі показують № 2 кімнату, № 3 склеп, № 4 ще один склеп. Але я забув намалювати прохід з брамою поміж склепами №3 і 4 до двору (№ 5). Перед склепом № 4 подовгувата дерев'яна будівля, а в кінці його - будка з великим турецьким ланцюговим собакою.

... Церква святого Хреста також гарна і велика, при ній великий францісканський монастир, який тоді після пожежі стояв дуже бідно... Церква Св. Духа розміром дорівнює ґданській. При ній є добрий шпиталь.

Українці мають ще храм Богородиці, яку називають пречистою. Він має високу дзвіницю з суцільного квадратного каменю, покриту свинцем, її дав спорудити з власних коштів Костянтин Корнякт... Українська церква не набагато більша від ґданської св. Варвари. Тепер її будують від основи, з гарного і суцільного квадратного каменю. При мені була виведена вже до склепіння. А тим часом свої молитви мешканці вже кілька років влаштовують перед дзвіницею, до якої прибудували споруду з дощок. Стара церква мала вигляд, як на малюнку, - треба лише враховувати, що тут тільки одна сторона, і що дах загнутий.

Вівтар відокремлений від людей і закритий стіною, як на малюнку... На ній багато образів з гарними зображеннями... Я бачив пізніше у грецьких та російських церквах такі стіни з щирого срібла і золота, з коштовним камінням.

Вірменська церква теж має назву Богородиці, вона більша від української. Верх хрестовидний, критий свинцем, і має посередині надбудований ліхтарик... Друга частина церкви покрита такою самою полив'яною дахівкою, як ратуша. За моїх часів Бернатовичка замовила вірменському митцеві Богушу вималювати гарними зображеннями євангельських історій. Ця церква має гарну дзвіницю, криту свинцем. Недалеко від неї вірмени мають свій шпиталь. А шкіл у Львові тільки три: при фарному костьолі - католицька, при українській та вірменській церквах - їхні школи19.

Література

1 Дереворит виконав ґравер Гогенберґер, як припускають, на підставі малюнка італійського інженера Ауреліо Пассаротті
2 Біографію М. Ґруневеґа див.: Scriptores rerum Prussicarum. Band 4. - Leipzig 1870. - s. 692-693; R. Walczak. Pamiętniki Marcina Grunewega // Studia zrodioznawcze. - 1960. - T. 5. - S. 57-77
3 Асадур по-вірменськи означає Богдан.
4 Тут і далі в дужках вказано нумерацію аркушів в автографі Ґруневеґа (Ґданська бібліотека ПАН, рукопис 1300).
5 О. Giinther. Katalog der Handschriften der Danziger Stadtbibliothek. - Danzig, 1908. -S. 230.
6 Опубліковано уривки з хроніки Я. Люббе (Scriptores rerum prussicarum.-Bd. 4.
- S. 694-731) і невеликий уривок з власної хроніки Ґруневеґа про події в Ґданську (Ibid. -S. 721-724).
7 Лише історик архітектури Ф. Марковський опублікував уривок, що стосується до львівського домініканського монастиря (див.: Kwartalnik Architekury і Urbanistyki.- 1969. -Т. 14, zesz. 2. - S. 65-86). Однаку статті цього автора про львівський шпиталь св. Stanislava не використано згадок Ґруневеґа про цю будівлю.
8 В. Зиморович вважав, що перший Низький замок споруджено Львом Даниловичем. Археологічні дослідження, які могли б це підтвердити або спростувати, ще не проводилися.
9 Насправді пожежа сталася 3 червня 1527 р.
10 Далі йдеться про шлюби гостей міста з львів'янками.
11 Очевидно, йдеться про Федька Сеньковича (його "Богородиця" з Ріпнева датована 1599 роком. Див.: Вуйцик В. С . Новознайденийтвір Федора Сеньковича // Образотворче мистецтво. - 1972. - № 2. - С 28-29).
12 Церквами Ґруневеґ називає храми всіх християнських віровизнань.
13 Шпиталь був розміщений між сучасними вулицями Городоцькою, Наливайка, Фурманською. Вулиця, яка в XIX ст. називалася Станіслава (Івана Тиктора), проходила трохи збоку. Див.: Markowski F. Szpital sw Stanislawa z XV w. we Lwowie // Kwartalnik Architektury і Urbanistyki. - 1974. - Nr 1. - S. 70.
14 Насправді Анни і Якова.
15 Йдеться про гончарську вулицю (тепер князя Романа), на якій була Богоявленська церква (при перетині з сучасною вулицею Фредра). Поблизу церкви пізніше була братська могила селян і козаків, що загинули під Львовом 1648 року.
16 Коли обстежували підвали деяких будинків, виявили сліди сходів, що йшли з ринку під тротуарами (Трегубова Г. А. Нове про архітектуру середньовічного житла на площі Ринок у Львові //Українське мистецтвознавство- 1969. - Вил. 3. - С 154- 156).
171604 року цей образ перенесено до іншої каплиці.
18 Ікона з львівського домініканського костьола тепер в Ґданську, у костьолі Мико-лая. Копія ІІ є у Львівському державному музеї історії релігії. 1751 року було влаштовано помпезну церемонію коронації ікони, з цієї нагоди у Львові споруджено кілька тріумфальних брам (на одній з них була статуя Льва Даниловича). У виданій з нагоди коронації брошурі твердилося, що ікона була отримана у Візантії ще Володимиром Святославовичем при хрещенні Русі. На думку сучасних мистецтвознавців, ікона - твір українського митця XV ст.
19 Тут маються на думці лише школи вищого рівня. Крім них, були ще й початкові школи. Зокрема, крім школи Ставропігійського братства, здавна була початкова школа при Богоявленській церкві.


Цена и шенгенская виза киев оформление


 © 2009-2017 Карта Львова - всі вулиці Львова. Електронний путівник вулицями міста Львова.